Постанова ВАСУ від 15.04.2015 року

Друк

Пошук

329

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/29057/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Іваненко Я.Л.,

Кобилянського М.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційними скаргами Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області про перерахунок та стягнення заробітної плати,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2010 року позивач звернулася в суд з вказаним адміністративним позовом й зазначала, що в порушення вимог законодавства їй як судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області з 01 червня 2010 року не в повному обсязі виплачувалась заробітна плата, а також надбавка за вислугу років.

Просила суд зобов'язати територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області здійснити перерахунок та виплатити недоотриману заробітну плату з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» з 01 червня 2010 року з урахуванням фактично отриманих сум, а також здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років відповідно до статті 44 Закону України «Про статус суддів» з 01 червня 2010 року; зобов'язати Міністерство фінансів України профінансувати такі виплати.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року, позов задоволено частково: зобов'язано Державну судову адміністрацію України в особі територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області провести перерахунок та виплатити заробітну плату з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», починаючи з 01 червня 2010 року до 01 січня 2011 року із урахуванням фактично отриманих сум, а також надбавку за вислугу років за період з 01 червня 2010 року до 01 січня 2011 року, виходячи з відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи та фактично отриманих сум. Зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виграти. У частині позовних вимог до Кабінету Міністрів України відмовлено.

У касаційній скарзі Міністерство фінансів України, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. У обґрунтування зазначало, що головним розпорядником коштів, передбачених у Державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення їх діяльності.

Державна судова адміністрація України у касаційній скарзі також просила скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 працювала на посаді судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2010 року зобов'язано територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_4 недоотриману заробітну плату з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» з 19 серпня по 31 грудня 2009 року із врахуванням фактично отриманих сум.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року це рішення змінено. В абзаці другому резолютивної частини постанови слова «з 19 серпня по 31 грудня 2009 року» замінено на слова «з 19 серпня 2009 року по 31 травня 2010 року». У третьому абзаці резолютивної частини зазначено: «Зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 надбавки за вислугу років за період з 22 травня 2008 року по 31 травня 2010 року відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про статус суддів», виходячи з відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи».

Вирішуючи спір суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що з 01 червня 2010 року заробітна плата позивача продовжувала обчислюватися виходячи з розміру заробітної плати 332 грн. без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», що є порушенням права на належне матеріальне забезпечення, а також надбавка за вислугу років з 01 червня 2010 року неправомірно виплачувалась виходячи з посадового окладу.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України» від 30 червня 2005 року № 514 встановлено, що з 01 червня 2005 року посадовий оклад Голови Верховного Суду України становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати, а тому посадовий оклад суддів не може бути нижче 7,5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 3 вересня 2005 року №865, яка набрала законної сили з 01 січня 2006 року, було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 доповнено постанову Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865.

Відповідно до частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, проте не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення підпункту «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольнив позовні вимоги позивача в частині перерахунку заробітної плати з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом на момент проведення виплат, та надбавки за вислугу років.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій можна погодитись частково.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03 вересня 2005 року №865, яка набрала чинності з 01 січня 2006 року, було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 постанову Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 доповнено пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року № 865.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865 залишено без змін.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року по-станову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.

Відповідно до положень частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За правилами частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи викладене, постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року була обов'язковою з 03 грудня 2007 року (дати набрання законної сили), а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року - з 19 серпня 2009 року (дати набрання законної сили).

Проте постанова Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки нею визнано протиправним та скасовано лише пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Між тим аналогічні обмеження були передбачені також постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243, якою встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться. Положення зазначеної постанови стали преамбулою постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 незаконною та нечинною не визнавалась, а тому підлягала виконанню.

Пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865, постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 та пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 були визнані незаконними постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (набрала законної сили 19 серпня 2009 року). Обов'язковому виконанню підлягає рішення суду, резолютивна частина якого ухвалена відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

У справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади відповідно до положень частини одинадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов'язаний у резолютивній частині постанови вирішити питання не тільки про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, але й обов'язково зазначити у резолютивній частині постанови про визнання нормативно-правового акта нечинним. Тобто нормативно-правовий акт у відповідності до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України втрачає чинність лише при умові наявності відповідного запису про це у резолютивній частині рішення суду.

У резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року суд визнав незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року № 865. Рішення про визнання зазначених нормативно-правових актів нечинними судом не ухвалювалось.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову у випадку, якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення. Додаткова постанова у зазначеній справі судом не приймалась.

Враховуючи викладене, правомірним є висновок про те, що зазначені положення постанов Кабінету Міністрів України, будучи визнані судом незаконними, нечинними не визнавались, а тому підлягали виконанню.

Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про порушення права позивача при виплаті заробітної плати, а апеляційний суд не виправив дану правову помилку.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2014 року по-станову Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року було скасовано та прийнято нову, якою зобов'язано територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 надбавки за вислугу років у відповідності з положеннями частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» в редакції Закону України № 4015-ХІІ від 24 лютого 1994 року, з 22 травня 2008 року по 31 травня 2010 року. У решті позовних вимог відмовлено.

Таким чином судовим рішенням, яке набрало законної сили, було встановлено що позовні вимоги про перерахунок заробітної плати є неправомірними та не підлягають задоволенню. На законодавчому рівні змін щодо заробітної плати суддів не було прийнято, а тому після 01 червня 2010 року підстав для перерахунку заробітної плати позивача немає.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 17 червня 2014 року по справі № 21-91а14 та у постанові від 13 січня 2015 року по справі № 21-582а14, та з урахуванням судових рішень, які набрали законної сили, суди попередніх інстанцій прийшли до правомірного висновку про необхідність перерахунку

надбавки за вислугу років позивачу з 01 червня 2010 року по 01 січня 2011 року у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та фактично отриманих сум.

Обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і ухвалення нового судового рішення.

З огляду на наведене, керуючись статтями 160, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційні скарги Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України на задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року в частині позовних вимог про перерахунок заробітної плати з 01 червня 2010 року по 01 січня 2011 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У решті (щодо перерахунку надбавки за вислугу років) судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ Я.Л. Іваненко /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/

Популярні новини